Уроки фізичної культури : Все про футзал

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ФУТЗАЛУ

Футзал започаткувався в Монтевідео, Уругвай, 1930 року, коли Хуан Карлос Серіані створив нову версію футболу для змагань в YMCA. В Бразилії ця версія футболу розвинулась на вулицях Сан-Паулу, і згодом були упорядковані нові правила. Цей вид спорту почав поширюватись всією територією Південної Америки, а його популярність призвела до появи керівного органу під назвою Міжнародна федерація футзалу (FIFUSA — Federación Internacional de Fútbol de Salón) разом з організацією чемпіонатів світу. Перший чемпіонат світу під егідою FIFUSA був проведений в Сан-Паулу в 1972 році, чемпіонами стали господарі турніру команда Бразилії.

Ще більша кількість країн взяли участь у другому Чемпіонаті світу в Мадриді в 1985 році. Невдовзі, ФІФА розпочала проводити свої власні змагання з футзалу та призначати свої власні правила гри. Відповідно до нових правил ФІФА, була покращена технічна сторона гри для гравців та глядачів. Суддя на лінії був замінений помічником судді і була дозволена необмежена кількість замін. Був запроваджений спеціальний розмір футбольного м'яча — Futsal. Його вага близька до "стандартного" розміру 5, але було зменшено окружність та значно знижено показники відскоку (майже у 3 рази порівняно з розміром, що дало можливість пришвидшити гру в умовах залів і забивати голи головою.Відносини ФІФА з членами своєї організації дозволили більшій кількості країн пізнати краще футзал.

Футзал під егідою AMF має спільні корені з футзалом під егідою ФІФА. Поділ на два різних види спорту відбувся в 1980-і роки, коли ФІФА спробувала отримати контроль над футболом в залах і у неї виникли істотні розбіжності з PANAFUTSAL і FIFUSA. ФІФА заборонила використання слова «футбол» для іменування футболу в залі у версії PANAFUTSAL і FIFUSA. Через це на конгресі FIFUSA в 1985 році в Мадриді було прийнято рішення використовувати слово «futsal» («футзал»). Незабаром ФІФА також почала використовувати дане слово. Представники FIFUSA і країн-членів PANAFUTSAL неодноразово зустрічалися з представниками ФІФА, але досягти домовленості їм не вдалося.

2. ПРАВИЛА

Як міжнародні керівні органи, ФІФА та AMF несуть відповідальність за підтримку та промульгацію офіційних правил своїх власних варіантів футзалу. Подібно футболу, футзал має свої правила, які визначають усі аспекти гри, включаючи можливість змін з урахуванням місцевих матчів та чемпіонатів. Правила гри з футзалу містять 17 пунктів.

2.1 ГРАВЦІ, ЕКІПІРОВКА ТА СУДДІВСТВО.

Кожна команда складається з 5 гравців, один з яких є воротар. Максимальна кількість запасних гравців сім з необмеженою кількістю замін під час гри. Заміни можуть відбуватись навіть тоді, коли м'яч знаходиться в грі. Коли команда має менше, ніж три футболіста в команді, матч скасовується.

Екіпіровка футболістів складається з футболки з рукавами, шортів, гетрів, щитків, виготовлених з гуми або пластику і взуття на гумовій підошві. Воротар може носити спортивні штани, його екіпіровка має бути іншого кольору, щоб відрізнити його від інших гравців своєї команди та судді. Носити ювелірні вироби під час гри забороняється, як і інші предмети, які можуть становити небезпеку іншим гравцям.

Матч проводиться суддею, який забезпечує дотримання правил гри, і лише головний суддя має право перервати матч на випадок перешкоди проведення матчу зовні. Допомогу головному судді надає його помічник. Рішення, що приймаються суддями, є остаточними, і можуть бути змінені в разі, якщо судді вважають це необхідним, коли гра ще не поновилася. Окрім них є ще третій суддя та суддя-хронометрист, в якого є все необхідне для ведення обліку порушень в матчі. В разі заподіяння травми судді або його помічнику, третій арбітр може замінити другого.

2.2 ПОЛЕ

Майданчик виготовляється з дерева або синтетичного матеріалу, також можуть бути використані будь-які рівні, гладкі, не абразивні матеріали. Довжина майданчика під час проведення міжнародних змагань варіюється в діапазоні 38-42 м, ширина 18-25 м. Під час проведення інших матчів вона може становити 25-42 м в довжину та 15-25 м в ширину.

Висота стелі має бути не менше 4 м. Ворота прямокутної форми розташовуються по середині кожної лінії воріт. Відстань між внутрішніми краями стійок воріт має бути 3 м одна від одної, а нижня частина поперечини воріт має бути на висоті 2.2 м над поверхнею майданчика. Сітка, виготовлена з коноплі, джуту або нейлону, кріпиться до задньої частини поперечини та стійок воріт. Нижня частина сітки прикріплюється до закругленої труби або іншими придатними способами кріплення. Товщина воріт в верхній частині 80 см та 1 м в нижній.

Перед кожними воротами розташований штрафний майданчик. Лінія, що позначає край штрафного майданчика, називається лінія штрафного майданчика. В районі штрафного майданчика воротарю дозволяється торкатися м'яча руками. Знак для пробивання пенальті розташований на відстані 6 м від лінії воріт по центру футбольних воріт. Інший знак для пробивання штрафного удару розташований на відстані 10 м від лінії воріт по центру футбольних воріт. Пенальті з відстані 6 м призначається у випадку порушення правил в зоні штрафного майданчика. Пенальті з відстані 10 м призначається у випадку, коли футболісти однієї команди зробили шість порушень правил. Вільний удар виконується з другої штрафної позначки, розташованої на відстані 10 м від лінії воріт.

2.3 ТРИВАЛІСТЬ ГРИ

Стандартний матч складається з двох рівних таймів по 20 хвилин кожний. Тривалість кожного тайму може бути збільшена щоб дати можливість виконати пенальті або штрафний удар проти команди, гравці якої здійснили більш ніж 5 порушень правил. Перерва між двома таймами не може перевищувати 15 хвилин.

Під час деяких матчів, коли гра може закінчитися нічиєю, переможець визначається трьома способами: м'яч, забитий в гостях, додатковий тайм та виконання пенальті. М'яч, забитий в гостях, означає, що коли команди зіграли внічию вдома та на виїзді, гол, забитий в гостьовому матчі рахується за два. Додатковий час складається з двох таймів тривалістю 5 хвилин.

Якщо переможець не визначиться в додатковий час, пробиваються 5 пенальті футболістами кожної команди; команда, яка забила найбільше, стає переможцем. Якщо після виконання 5 пенальті переможця не виявлено, кожна команда продовжує виконувати по одному пенальті до тих пір, поки одна з команд не заб'є більше, ніж інша. На відміну від додаткового часу, голи, забиті в серії пенальті, не зараховуються до голів, забитих протягом матчу.

2.4 ПОЧАТОК ТА ПОНОВЛЕННЯ ГРИ

На початку матчу підкинута вгору монета визначає, хто розпочне гру. Введення м'яча в гру з центра поля сигналізує про початок матчу, а також використовується для початку другого тайму та кожного додаткового періоду. Цю процедуру виконують щоразу після забитого м'яча, коли інша команда розпочинає гру з центра поля.

Після тимчасової зупинки гри з будь якої причини, не передбаченої Правилами гри, суддя вводить м'яч в гру в тому місці, де гра була зупинена за умови, що до зупинки м'яч перебував у грі і не перетнув бокову лінію майданчика чи лінії воріт. Якщо м'яч іде за лінію воріт або бокову лінію, потрапляє в стелю, чи гра була зупинена арбітром матчу, м'яч знаходиться поза грою. Якщо м'яч потрапляє в стелю приміщення, гра поновлюється ударом на користь команди, суперник якої останнім торкнувся м'яча в тому місці, звідки вона потрапила в стелю.

2.5 ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ

Штрафний удар може бути призначений на користь команди суперника, якщо гравець спробував чи зробив підніжку своєму супернику, увійшов у підкат(спроба підкату не враховується як порушення) штовхнув, смикнув чи насів на свого опонента, вдарив чи спробував вдарити свого суперника. Затримка є порушенням, яке карається штрафним ударом.

Всі порушення правил накопичуються. Прямий штрафний удар виконується там, де трапилось порушення, за винятком, якщо порушення було вчинене проти гравця команди, що захищається в своєму штрафному майданчику. В такому випадку вільний удар може бути виконаний з будь якого місця всередині штрафного майданчика. Пенальті призначається у випадку, коли футболіст зробив відповідне порушення правил в межах свого штрафного майданчика.

Непрямий вільний удар надається протилежній команді, коли воротар випустив м'яч з своїх рук а потім знову торкнувся його руками, якщо він взяв м'яч в руки, коли передачу йому відав його партнер по команді, або він контролює м'яч на своїй половині поля більш ніж 4 секунди. Непрямий вільний удар також надається протилежній команді, якщо футболіст грає небезпечно, навмисно блокує свого опонента, заважає воротарю суперників вести м'яч в гру руками, або що-небудь ще, коли гра зупиняється для попередження або видалення футболіста. Штрафний удар виконується з місця, де відбулось порушення.

Жовті та червоні картки також використовуються у футзалі. Жовта картка робить попередження футболістам за їх дії, а якщо вони отримують дві, їм показують червону картку, після якої вони покидають поле. Жовту картку показують у випадку, коли гравець проявляє неспортивну поведінку, незгоду, чинить постійні порушення Правил гри, затримує поновлення гри, не дотримується належної відстані від футболіста команди суперника, коли м'яч знову водиться в гру, порушує процедуру заміни, виходить на поле або коли його полишає без дозволу судді. Футболісту показують червону картку і видаляють з поля у випадку серйозного порушення Правил гри, агресивної поведінки, плювків на іншу особу, навмисної гри в м'яч руками в межах свого штрафного майданчика, щоб не дати суперникам забити гол (за винятком воротаря в межах свого штрафного майданчика). Також карається червоною карткою затримка суперника, що наближається до воріт і отримує можливість забити гол.

Отже, гравець, якому показали червону картку, має залишити поле. Запасний гравець може вийти на майданчик через дві хвилини після того, як його партнер по команді залишив поле. Якщо команда з п'яти гравців забила команді, в якої менше ніж 5 футболістів, інший гравець може розпочати гру з командою, в якої менше ніж 5 футболістів.

Якщо кількість футболістів в командах однакова, коли забивається м'яч, або коли команда з меншою кількістю футболістів забиває гол, обидві команди залишаються з тією ж кількістю гравців.

6. ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ В ПРАВИЛАХ ФУТБОЛУ І ФУТЗАЛУ

ПРАВИЛО ФУТБОЛ

Поле: На відкритому повітрі, покриття поля — трава. Розміри приблизно 100*60 метрів.

Ворота: Розміри 8 ярдів (7.32 метри) * 8 футів (2.44 метри).

М'яч: Розмір 5

Час: Два тайми по 45 хвилин «брудного» часу.

Заміни: За гру дозволено зробити не більше 3-х замін. Гравець, якого було замінено, не може знову вийти на поле. Для проведення заміни гру зупиняють.

Аути та вільні удари: Коли м'яч виходить за лінію воріт, воротар виконує вільний удар ногою. М'яч з ауту вводиться в гру руками.

ПРАВИЛО ФУТЗАЛ

Поле: В залі, покриття поля — паркет (або інше схоже). Розміри приблизно 40 * 20 метрів.

Ворота: Розміри 3 * 2 метри.

М'яч: Розмір Futsal (менший, зі зниженим відскоком)

Час: Два тайми по 20 хвилин «чистого» часу (враховується тільки час, коли м'яч знаходиться в грі).

Заміни: За гру дозволено робити будь-яку кількість замін. Гравець, якого було замінено, може знову вийти на поле. Заміни дозволено робити не перериваючи гри.

Аути та вільні удари: Коли м'яч виходить за лінію воріт, воротар вкидає його в поле рукою. М'яч з ауту вводиться в гру ногою.

6.1.ЧИМ МІНІ-ФУТБОЛ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ФУТЗАЛУ.

Перша і найочевидніша відмінність – кількість гравців. В футзал грають дві команди, по п'ять чоловік, враховуючи воротаря, тоді як у міні-футбол можуть грати команди, складом від шести до восьми гравців, залежно від розмірів поля. Варто відмітити, що у Південній Європі популярнішим є різновид міні-футболу, в якому на полі одночасно перебувають восьмеро гравців, тоді як у Східній Європі перевагу надають грі з шістьма гравцями на полі. На міжнародних змаганнях прийнято грати саме з шістьма гравцями, що одночасно перебувають на полі. Такий вибір зумовлений тим, що при такій кількості гравців досягається найвища інтенсивність гри та найвищий рівень залучення до гри всіх польових гравців.

Друга відмінність – м’яч. У міні-футбол грають м’ячем 5-го розміру, таким же, як і у класичний футбол, тоді як у футзал грають м’ячем меншого, 4-го розміру.

Третя відмінність – поле. У міні-футбол грають на відкритих майданчиках з натуральним, або штучним трав’яним покриттям, у футзал же грають на штучних майданчиках з дерев’яним або іншим штучним покриттям, яке в жодному разі не може бути абразивним. Оскільки покриття повинно бути гладким то і грають в футзал на закритих майданчиках, аби уникнути природних впливів, таких як опади, тумани, роса.

Четверта відмінність – розміри поля. У міні-футбол грають на майданчиках більшого розміру, ніж у футзал. Наприклад, для проведення міжнародних змагань з міні-футболу розміри поля повинні відповідати наступним критеріям: довжина 46-50 метрів, ширина – 26-30 метрів, штрафний майданчик прямокутної форми, шириною у 14 метрів і довжиною у 7 метрів, тоді як для проведення міжнародних змагань з футзалу поле повинно бути довжиною у 38-42 метри, шириною у 18-22 метри, а штрафний майданчик повинен бути еліптичної форми, шириною по лінії воріт у 15 метрів і довжиною у 6 метрів.

П’ята відмінність – тривалість гри. У футзалі ігровий час – це два тайми по 20 хвилин «чистого» часу. «Чистий» час, означає, що арбітр зупиняє ігровий час, щоразу, коли м’яч знаходиться поза грою. У міні-футболі гра триває від 20 до 30 хвилин, залежно від регламенту турніру, проте грається «грязний» час, тобто час, поки м’яч знаходиться поза грою також вважається ігровим часом. Проте у міні-футболі арбітр може компенсувати до тривалості тайму час, який команди не дограли через різного роду затримки.

Тому, два види спорту відрізняються правилами. Приміром, у міні-футболі введення м’яча в гру з-за бокової лінії виконується кидком м’яча з-за голови, тоді як у футзалі аути вводяться ногами. Повернення м'яча в гру від воріт у міні-футболі виконується ногами, м'яч при цьому повинен лежати, тоді як у футзалі голкіпер вводить м'яч від воріт кидком руки. У міні-футболі у пріоритеті – пас та командні взаємодії, тоді як футзал – контактна гра, в якій дозволені окремі силові тактико-технічні дії. В міні-футболі, на відміну від футзалу, підкат – заборонений спосіб ведення боротьби, блокування гравця команди суперника, як спосіб тактичної боротьби у міні-футболі також заборонений. Натомість у міні-футболі відсутні обмеження на кількість пасів голкіперу та на час перебування гравця з м’ячем на власній половині поля.

Ще одна важлива відмінність – правило 6-го фолу. У правилах футзалу є пункт, в якому зазначено, що після 5-ти фолів однієї з команд впродовж одного тайму, за кожен наступний фол цієї команди буде призначено «дабл пенальті» або 10-ти метровий удар. В правилах міні-футболу, такого пункту немає.

ВИСНОВОК

Досягнення високих спортивних результатів у футзалі потребує
вдосконалення цілеспрямованої багаторічної підготовки спортсменів,
створення дієвої системи відбору до дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а
також пошуку ефективних засобів і методів навчально-тренувальної роботи.

Базами для залучення бажаючих до систематичних занять футзалом є
дитячо-юнацькі спортивні школи, чітка організація роботи яких ґрунтується на
сучасних державних нормативно-правових актах та високому рівні педагогічної
діяльності тренерсько-викладацького складу. Завдання підвищення
ефективності підготовки спортсменів у футзалі, якості підготовки тренерів-
викладачів з вищою освітою не можуть бути вирішені без використання
педагогічних інновацій, науково обґрунтованих нормативів щодо організації
навчально-виховного процесу у дитячо-юнацьких спортивних школах та їх
постійної корекції.

Розробка програми обумовлена потребою вдосконалення
навчально-тренувального процесу футболістів та у зв’язку з підвищенням
сучасних вимог до підготовки резерву для збірних команд України з футзалу.
Навчальний матеріал програми складається з теоретичного та
практичного розділів, викладений відповідно до змісту роботи у групах
початкової, попередньої базової підготовки, спеціалізованої базової підготовки
та групах підготовки до вищих досягнень, що дозволяє тренерам-викладачам
спортивних шкіл відпрацювати єдиний комплексний підхід до оцінки
тренувального процесу в багаторічній системі підготовки гравців у футзал.
Програма враховує, що футзал відноситься до складно-координаційних
ігрових видів спорту з великою кількістю різноманітних ігрових епізодів і
потребує від гравців виконання динамічної роботи перемінної інтенсивності з

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Андреев С.Н. Мини-футбол: Метод, пособие /С.Н.Андреев, В.С.Левин. -
Липецк: Apec, 2004. - 496c.
2. Вихров К.Л. Разминка футболистов: Метод, пособие /К.Л.Вихров,
А.В.Дулибский. - К.: Федерация футбола Украины, Комби ЛТД, 2005. -
192 с.
3. Воронова В.И. Психологическое сопровождение спортивной
деятельности в футболе /В.И.Воронова. - К.: Научно-методический
(технический) комитет Федерации футбола Украины, 2001. - 138 с.
4. Воронова В.І. Психологія спорту: Навч. посібник /В.І.Воронова. - К.:
Олімпійська література, 2007.- 298 с.
5. Костюкевич В.М. Построение тренировочних занятий в футболе
/В.М.Костюкевич. - Винница: Планер, 2013. - 194 с.
6 .Набатникова М. Я. Специальная выносливость спортсмена /М.Я. Набат-
никова. - М.: Физическая культура и и спорт, 1987. - 250 с.
7. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте.
Общая теория и ее практическое приложение /В.Н.Платонов - К.:
Олімпійська література. 2004. - 804 с.

Інтернет ресурси