Волейбол

ВСТУП

Сучасний волейбол – надзвичайно цікава і видовищна гра. Це силові подачі,                потужні нападаючі удари, удари біля сітки та із задньої лінії, карколовні дії в                захисті і під час блокування та на майданчику, складні техніко-тактичні дії за               участю гравців передньої та задньої лінії. Завдяки своїй емоційності гра у в                    волейбол є засобом не тільки фізичного розвитку, а й активного відпочинку. 

Поряд із розв'язанням завдань зміцнення здоров'я, різнобічної фізичної підготовки, вдосконалення життєво важливих рухових умінь та навичок правильно підібрана методика навчання волейболу сприяє вихованню "волейбольних" талантів серед юних спортсменів, а також створює передумови для масового залучення людей різної статі і віку до систематичних занять цим видом спорту протягом усього життя.

Для гри у волейбол спортсмени повинні швидко рухатися, високо стрибати, добре володіти арсеналом техніко-тактичних дій.

Основу волейболу складає ігрова діяльність, яка носить характер змагального протиборства, регламентованого спеціальним кодексом правил.

Для ігрової діяльності у волейболі характерними є швидко змінюючі умови боротьби на майданчику, що знаходяться під невпинним контролем суперника, який в свою чергу намагається зруйнувати захист опонентів, а в нападі нав'язати свій план гри і здобути перемогу. Кожен волейболіст має враховувати розташування гравців на майданчику (своїх і команди суперника), місцезнаходження м'яча, передбачати дії партнерів і вгадувати задумки суперника, швидко реагувати на зміни ігрових ситуацій.

Важливу роль у волейболі має технічна підготовка спортсмена, яка включає комплекс прийомів, за допомогою яких ведеться гра. Техніка гри має такі елементи: вихідні положення, подачі, передачі, нападаючі удари і блокування.

У волейболі важливе значення мають тактичні дії гравців як форма реалізації технічного потенціалу у специфічній змагальній діяльності.

До основних тактичних комбінацій в нападі належать: хвиля, хрест, ешелон. А в захисті: кутом вперед та кутом назад.

В досягненні спортивного результату у волейболі умовно можна виділити три ступені:

1.    Рівень фізичних якостей і морфофункціональних показників, які багато в чому обумовлюють ефективність рухових дій.

2.    Реалізація фізичних здібностей через техніку конкретних прийомів гри.

3.    Реалізація технічних прийомів через тактичні дії.

1       ІСТОРІЯ  ВОЛЕЙБОЛУ

Деякі дослідники вважають родоначальником волейболу Халстеда, американця із Спрінгфілда. Він в 1866 році пропагував гру «літаючого м’яча», яку Халстед назвав волейболом. Але історія цього виду спорту почалася значно раніше. Ще в хроніках римських літописців (III століття до н.е.) згадується про гру, яка здалеку нагадує волейбол.

До нашого часу дійшли і правила гри, написані в 1500 році. Тоді вона називалася «фаустбол»: майданчик 90х20 м був розділений кам’яною невисокою стіною, де 2 команди (3-6 гравців) намагалися на сторону суперників перебити через стіну м’яч. Тренажер - "Вбивця" хребтових гриж!

Фаустбол швидко став популярним у Франції, Німеччині, Швейцарії, Данії та Австрії. Змінювалися лише правила та ігровий майданчик. Склад команди був строго 5 чоловік. Гравці перебивали м’яч через шнур передпліччям або кулаком. Фаустбол тривав 2 тайми по 15 хв. Як бачите, історія волейболу почалася дуже давно, але офіційно його існування починається з ХХ століття, з моменту оприлюднення його правил. Звичайно, вони постійно вдосконалюються і змінюються. Датою народження даного виду спорту вважається 1895 рік. Викладач фізкультури Гелиокского коледжу Вільям Дж. Морган оголосив про те, що винайшов гру волейбол і розробив правила, які увійшли в ужиток з 1897 року. Хоча назвав він гру не волейбол, а мінтонет. 28 липня 1923 року в Москві пройшов перший матч з волейболу між чоловічими командами.

У 1927 році була опублікована книга з волейболу «Волейбол і кулачний м’яч» Макрушева. Через рік цей вид спорту включили в програму змагань Всесоюзної спартакіади. У 1964 році пройшов перший волейбольний Олімпійський турнір в Токіо. У ньому брали участь 10 чоловічих і 6 жіночих команд.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ГРИ У ВОЛЕЙБОЛ

Суттєвість гри у волейбол полягає в боротьбі двох команд, які знаходяться на майданчиках по обидві сторони волейбольної сітки і прагнуть ударом рук по м'ячу переправити його на сторону суперника так, щоб той не зміг повернути м'яч зворотно, не порушуючи правил. Одна з команд обов'язково домагається перемоги (нічиїх у волейболі не буває). Гра складається з трьох або п'яти партій. При перемозі в двох партіях з трьох і трьох з п'яти залікується виграш. Під час гри у кожної з команд на майданчику знаходиться по шість осіб - троє розташовуються на передній лінії майданчика у сітки, троє - на задній лінії (у 2-3 м від лицевої лінії), але таким чином, щоб контролювати весь майданчик. Гравці передньої лінії беруть участь у прийомі і передачах м'яча, нападають, блокують, підстраховують друг друга. Гравці задньої лінії також приймають, подають передають м'яч, грають в захисті і страховці. Гра починається так: одна команда подає, друга приймає і передає м'яч, організує атаку. Кожна команда, приймаючи м'яч після подачі, має право не більше трьох разів доторкнутися до м'яча, без затримки його, без кидків і подвійних ударів. Правилами гри вимагається якісне і чітке виконання прийомів гри в дефіцит часу і в умовах ситуацій, які безперервно міняються якраз є тієї специфічної складністю, з якою стикаються гравці.

До початку гри волейболісти розташовуються на майданчику додержуючи правило розстановки - не заходить за гравців зон розташованих поруч.

Гра починається за свистком судді. На подачу м'яча відводиться 5 с. Після того як гравець зробив подачу, правило розстановки втрачає силу: гравці можуть розташуватися на майданчику в залежності від ситуації. Якщо одна з команд припускає помилку або падіння м'яча в межах свої половини майданчика, то вона програє очко. Гра в кожній партії проводиться до 25 очок, набраних однією з команд з перевагою не менш двох очок. При рахунку 24 : 24 одна з команд для перемоги повинна набрати на два очка більше, тобто 26 : 24, 27 : 25, 28 : 26 і т. д. В тому випадку, коли одна з команд відіграє право на подачу, то її гравці вчиняють перехід з однієї зон в іншу (по ходу годинної стрілки).

Кожний гравець, що виконує подачу, подає м'яч до тих пір, поки його команда не втратить право на подачу. Подача вважається неправильною і суддя дасть свисток на зупинку гри, якщо:

- м'яч торкається сітки або не долітає до неї;

- м'яч пролітає під сіткою;

- м'яч пролітає над сіткою за обмежувальними лініями;

- м'яч торкається гравця команди, яка подає або будь-якого предмету до того, як його приймуть гравці команди-суперника;

- м'яч опускається за межами майданчика.

Крім того, подача вважається неправильною, якщо:

- подача зроблена кидком або поштовхом;

- подача зроблена з лінії;

- подача зроблена двома руками;

- подача зроблена не в чергу;

- в момент удару м'яч відраховується іншою рукою;

- на подачу витрачається більше 5 с.

При передачах зараховується помилка якщо:

- гравець в якийсь момент затримує м'яч на пальцях, долонях, передп­ліччях;

- гравець притискає м'яч до сітки;

- відбувається захоплення, кидок, поштовх або прокат м'яча.

Вважається, що гравець, який доторкнувся м'яча два рази підряд, припустив подвійний удар (виключення блокування).

Команда втрачає подачу, а  її суперник виграє очко, якщо:

- м'яч падає на майданчику;

- команда вчиняє більше трьох доторків м'яча підряд (не враховуючи блокування);

- м'яч торкається тіла гравця нижче поясу;

- команда порушує розстановку в момент подачі;

- гравець торкається сітки;

- ступні (ступня) гравця повністю знаходяться (знаходиться) на стороні суперника;

- гравець завдає нападаючий удар на стороні суперника;

- гравець задньої лінії, який знаходиться на площі нападу, перебиває м'яч на сторону суперника вище верхнього краю сітки;

- гравець для удару по м'ячу користується підтримкою гравця своєї ко­манди;

- гравець торкається м'яча або гравця-суперника, коли м'яч знаходиться в грі на протилежній стороні.

Команди міняються майданчиками після закінчення кожної партії. Зміна сторін в середині вирішальної партії (3-й або 5-й) робиться, коли одна з команд досягає рахунку "8". Гравці обох команд після зміни сторін зобов'язані зайняти ті ж місця, які вони займали до цього. Подачу виконує той же гравець, що подавав до зміни майданчиків.

Для гри у волейбол використовуються стандартні сітка та м'яч. Сітка встановлюється на такій висоті: для жінок – 2,24 см, для чоловіків -2,43 см.

ТАКТИКА ГРИ В НАПАДІ

Специфіка гри дозволяє умовно розділити напад і захист, хоча вони тісно зв'язані між собою. Кожний прийом захисту є контратакуючою дією (наприклад, блокування) або підготовкою до атаки і контратаки (прийом подач, нападаючих ударів).

Головна мета атакуючих дій в тому, щоб м'яч торкнувся поверхні майданчика суперника або щоб гравець протилежної команди супротивника допустив технічну помилку. Активними атакуючими діями команда оволодіває ініціативою в грі, примушує супротивника прийняти вигідний їй план і має моральну перевагу.

Індивідуальні тактичні дії (складають основу тактичної майстерності окремого гравця) – визначають дії гравця без м’яча (переміщення по майданчику, вибір місця для атакуючих ударів, при виконанні подач) і з м’ячем (виконання подачі, других передач та нападаючих ударів).

Головна ціль індивідуальної тактичної підготовки – оволодіти технічними діями з правильною тактичною реалізацією в різних ігрових ситуаціях.

Групові тактичні дії в нападі

Вони є взаємодіями двох або декількох гравців. Прийнятий поділ команди у момент розстановки гравців передньої і задньої ліній виражається взаємодією гравців всередині ліній і між лініями. Їхні дії визначаються не тільки кількістю торкань м'яча (три, не рахуючи блокування), але і зоною, звідки гравець виконуватиме нападаючий удар.

Їхня взаємодія полягає в наступному:

1.  Взаємодія приймаючого м'яч із звязуючим гравцем передньої лінії. Спортсмен, що приймав м'яч (подачу або удар), спрямовує його гравцю передньої лінії, який виконуватиме другу передачу нападаючому.

2.  Взаємодія приймаючого гравця із гравцем задньої лінії, що виходить. Будь-який гравець спрямовує прийнятий м'яч на передню лінію і зону нападу для другої передачі, яку виконуватиме гравець задньої лінії, що виходить.

3.  Взаємодія з нападаючим гравцем і навпаки. В цьому випадку нападаючий удар можна виконати з другої або першої передачі.

4.  Нападаючі гравці взаємодіють один з одним під час гри в своїй зоні і в зоні партнера.

Всі ці групові взаємодії гравців реалізуються в певних тактичних комбінаціях, наперед вивчених і узгоджених діях, які виконують при прийомах м’ячів з подач та нападаючих ударів.

ТАКТИКА ГРИ В ЗАХИСТІ

Мета захисних дій — нейтралізація нападу команди супротивника. Головне — не дати м'ячу впасти на свою половину майданчика і не допустити технічної помилки.

Індивідуальні тактичні дії в захисті

Індивідуальні дії гравця в захисті припускають підготовку, вибір місця та подальші дії з м'ячем. До таких дій належать вибір місця для прийому подач (його можна віднести і до тактики нападу як першу передачу), для блокування і прийому нападаючих ударів, включаючи страховку.

Індивідуальні дії гравця в захисті складаються з дій гравця без м'яча (нагляд, орієнтування, швидкість реагування, переміщення) і з м'ячем (прийом подач, прийом нападаючих ударів, страховка і блокування).

При прийомі нападаючих ударів і страховці

Вибір місця залежить від напряму, швидкості, віддаленості від сітки, висоти польоту м’яча під час передач на удар, рухів нападаючого гравця і дій блокуючих гравців та захисників своєї команди.

За напрямом передачі захисник і страхуючий визначають зону атаки і відповідно до цього ведуть спостереження за гравцем цієї зони.

При блокуванні

Вибір місця гравець визначає, керуючись положенням тулуба і рук волейболіста, що передає м'яч для удару, напрямом і швидкістю передачі, швидкістю і напрямом розгону атакуючого гравця, замаху для удару.

При ударах по ходу руки ставлять точно проти м'яча, долоні розташовують майже в одній площині. При блокуванні «косих» ударів із зон 4 і 2 руки виносять лівіше (правіше) м'яча і ліву (праву) долоню розгортають назустріч м'ячу.

Групові тактичні дії в захисті

Групові тактичні дії в захисті передбачають взаємодію гравців передньої лінії (які блокують нападаючий удар ), взаємодію гравців задньої лінії (при прийомі подач, нападаючих ударах та страховці), взаємодію гравців між лініями (блокуючих із гравцями, що страхують).

При відпрацюванні взаємодій між гравцями велика роль належить блокуючим гравцям, від гри яких будують свої дії страхуючі і захисники. Основний вид групових дій – подвійне блокування. Потрійний блок використовують рідше.

Блокуючі розділяються на середнього і крайніх. Сильніший блокуючий в більшості випадків грає всередині, але є моменти в грі, коли вигідніше залишати такого гравця на краю сітки ( наприклад, нападаючий гравець має високий рівень виконання удару з переводом вліво із зони 4).

При атаці з високих передач задача блокуючих – закрити найсильніший напрям нападаючого удару, причому руки блокуючих можуть торкатися.

При блокуванні ударів з перекладом вліво крайній гравець повинен розвернути праву долоню назустріч м'ячу, а ліву поставити напроти м'яча, середній блокуючий наближає руки впритул до крайнього (при атаці із зони 4). Такі ж дії при блокуванні ударів з перекладом вправо (атака із зони 2), тільки розвернути ліву долоню назустріч м'ячу.

ВИСНОВОК

Отже, на різних етапах тренування волейболістів поряд з іншими якостями, техніко-тактична підготовка є однією з основних.

Для ігрової діяльності у волейболі характерними є швидко змінюючі умови боротьби на майданчику, що знаходяться під невпинним контролем суперника, який в свою чергу намагається зруйнувати захист опонентів, а в нападі нав'язати свій план гри і здобути перемогу. Кожен волейболіст має враховувати розташування гравців на майданчику (своїх і команди суперника), місцезнаходження м'яча, передбачати дії партнерів і вгадувати задумки суперника, швидко реагувати на зміни ігрових ситуацій.

Важливу роль у волейболі має технічна підготовка спортсмена, яка включає комплекс прийомів, за допомогою яких ведеться гра. Техніка гри має такі елементи: вихідні положення, подачі, передачі, нападаючі удари і блокування.

Отже, сучасний волейбол – надзвичайно цікава і видовищна гра. Це силові подачі, потужні нападаючі удари, удари біля сітки та із задньої лінії, карколовні дії в захисті і під час блокування та на майданчику, складні техніко-тактичні дії за участю гравців передньої та задньої лінії. Завдяки своїй емоційності гра у волейбол є засобом не тільки фізичного розвитку, а й активного відпочинку.